forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Чергування голосних

Найпоширеніше в українській мові чергування о, е з і.

Звук і замість о, е з’являється:

1) у закритому складі: школа — шкіл, воля — вільний, моя — мій, хмелю — хміль, шести — шість, перо — пір’я, Києва — Київ;

2) перед подовженими приголосними (у колишньому закритому складі): солі — сіллю, роки — сторіччя, речі — річчю, веселий — весілля, селитися — новосілля;

3) у відкритому складі перед складом із суфіксом -ок або -ець: мостити — місток, возити — візок, дзвонити — дзвінок, олово — олівець, паперу — папірець, променя — промінець;

4) після приставного в на початку слова: овець — вівця, овес — вівсяний, отець — вітчизна, гострий — вістря, око — вічко;

5) у словах: прозивати — прізвище, прізвисько; прорвати — прірва.

Але не чергуються о, е з і, якщо вони випадають (сон — сну, день — дня), в іншомовних словах (бетон, шофер, толь, партер, кортеж) та в деяких інших випадках.

У дієсловах перед складом із суфіксом -а- або -ува-:

1) голосні о, е чергуються з і: волокти — зволікати, мести — замітати, пекти — випікати, полоскати —прополіскувати, чекати — очікувати, шептати — нашіптувати;

2) голосний о чергується з а: допомогти — допомагати, гонити — ганяти, вклонитися — кланятися, ломити — ламати, розламувати; кроїти — краяти, розкраювати (від наголосу це не залежить);

3) голосний е (ер) чергується з и (ир): беру — збирати, визбирувати; завмерти — завмирати, терти — стирати.

Після шиплячих та й голосний е чергуються з о. Причому е, як правило, виступає, якщо за ним іде теперішній або колишній м’який приголосний, в інших випадках — маємо о: вечеря — вечорниці, шести — шостий, четвертий — чотири, копієчка — копійок.

Розрізнення е та и

Ненаголошені е та и у вимові звучать майже однаково, оскільки під час вимовляння їх язик зміщується вверх-униз на незначну відстань.

Такі звуки стають чіткими, коли на них падає наголос (тоді при вимовлянні їх трохи збільшується проміжок між положеннями язика):
дереиво — деирева, зеилений — зелеинь, теирновий — терен, зиемовий — взимку, непримиеренний — мир.

Звук е у певних випадках випадає, звук и за кількома винятками не випадає: травень — травня, вітер — вітру, справедливий —правда.

Звук и випадає лише в дієсловах: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати
— напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву, зажинати — жну.

Звук е може чергуватися з і: променистий — промінь, сутеніти — сутінь, лебединий — лебідь.

Звук и чергується з і лише в словах дитина — діти, сидіти — сідати, висіти — підвісити, липкий — ліпити.

Звук е регулярно виступає в групах -ере-, -еле- (береза, ожеледь), у префіксі пре-, якщо той має значення “дуже” (предобрий, премудрий), у суфіксі пасивного дієприкметника -ен- (закінчений, вирішений) тощо.

Звук и регулярно виступає в іменникових суфіксах -ин-, -ищ-, -иськ- (звивина, дворище, збіговисько), у суфіксі -ив- (печиво, вариво; виняток: марево), у відкритих складах -ри-, -ли- (бриніти, гриміти, чорнобривий, глитати) тощо.

Тест. Вставте пропущені букви и або е. Слова запишіть у дві колонки:

1) зі вставленою буквою и;

2) зі вставленою буквою е.

Оз..мина, вст..гати, уд..в’ятьох, с..реда, мороз..во, зб..рати, зчищ..ний, попр..їжджати, тютюнн..к, зв..кати, потр..вожити, жн..ва, понош..ний, оголош..ння, вар..во, жовт..нь, св..круха, мар..во, пр..зирство, звел..чання, ож..вити, неприм..ренний, втомл..ний, тан..ць.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову англійського поета Роберта Броунінга: “Коли людина бореться сама…”

Розрізнення и та і

Свого часу звуки и та і злилися були в один звук и: рыба → риба, зима → зима. Пізніше звук і розвинувся на місці давнього ҍ та на місці о, е внаслідок чергування. Тому якщо сумнівний звук чергується з о, е, пишемо і: щілина, бо ущелина; проміння, бо промені; сушіння, бо сушений. Це правило не стосується відкритих складів -ри-, -ли- в словах бриніти (бренькати), гриміти (громовиця), дрижати (дрож), кривавий (кров), чорнобривий (брова), глитати (глотка).

В інших випадках орієнтуємося на вимову: приголосні перед и вимовляються твердо (тихий), перед і — м’яко або пом’якшено (втіха, хіба).

В абсолютному кінці слова:
1) після задньоротових г, к, х, ґ виступає звичайно и: дороги, шляхи, руки, дзиґи, тільки, залюбки, навкруги, трохи, по-батьківськи; але виступає і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, далекі, сухі, такі, всякі; а також у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;

2) після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, тричі; але виступає и:

а) в дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): бережи, мовчи, пиши, полощи; розмірковуючи, виконавши;

б) у прислівниках типу по-вовчи, по-ведмежи;

в) у прийменнику межи (межи очі) та сполучнику чи.

Не врегульовано як слід правопис и, і в словах іншомовного походження. У загальних назвах ці букви вживаємо за правилом “дев’ятки”:
після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (“де ти з’їси цю чашу жиру”—
зубні, крім сонорних, та піднебінні) перед наступним приголосним, крім й,
пишемо и (дисплей, тир, ситро, ритм, шифр, чинара), в інших випадках
пишемо і (кіно, вітамін, гірлянда, діафільм, гербарій). З цього правила є ряд
винятків, які стосуються давно запозичених слів (коли ще и та і зливалися в
один звук и) та слів, запозичених із східних мов: митрополит, єпископ,
диякон; киргиз, калмик, кишмиш тощо.
 У власних назвах іншомовного походження — особових і
географічних, у тому числі й російських, після шиплячих ш, ч, ж, дж та ц (не
перед голосними та й) однаково пишемо и: Вашингтон, Чилі, Цицерон,
Шишкін, Щиглов, Цимлянськ. Але щодо написання и, і у власних
географічних назвах, то тут у правописі є ряд застережень і винятків. У них
буква и пишеться й після р, д, т (Мадрид, Скандинавія, Тибет), у кінцевих -
ика, -ида (Мексика, Колхида), у винятках (Єгипет, Сирія, Бразилія та ін.).
Написання и, і в російських власних назвах наближено до написання їх в
українських незапозичених словах: Титов, бо є Тит; Новиков, Радищев, бо є
суфікси -ик-, -ищ-; Привалов, бо є префікс при-, тощо.

Тест 14. Вставте пропущені букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі

вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Спок..й, пог..дний, ож..вати, ш..шка, стр..вожений, одв..чний, ж..ночий, стр..жень,
няньч..ти, збайдуж..ння, глуш..на, гнучк..сть, перех..д, однор..дний, дюж..на, ноч..вля,
узгол..в’я, одгр..міти, усяч..на, льодов..к, найструнк..ший, глибоч..нь, к..готь, ск..нути,
узг..р’я, далеч..нь, ненав..сть.
Ключ. З других букв повинно скластися перше речення з вислову давньоримського
письменника Катона Старшого: “… Якщо використовувати його для діла, воно
стирається; якщо не використовувати — іржа з’їдає”.

Тест 15. Допишіть у кінці слів букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі
вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Збитк.., жених.., ознак.., книш.., веселощ.., смуг.., онуч.., калюж.. , по-сусідськ..,
трич.., світляк.., корж.., удач.., кинувш..
Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову В.Сосюри: “Народ…”

Тест 16. Вставте в загальних іншомовних назвах пропущені букви и або і. Слова
запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Імаж..зм, нарц..с, зеф..р, ет..кет, бат..ст, ех..нокок, окс..ген, мар..онетка, неод..м,
ларинг..т, експер..мент, баз..ліка, еп..граф, уайт-спір..т, юстиц..я, лемуз..н, об’єкт..в.
Ключ. З перших букв повинно скластися закінчення вислову М.Сома: “Земля
ніколи небом не була, але ж …”

Тест 17. Вставте у власних особових іншомовних назвах пропущені букви и або і.
Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Гойт..соло, Пучч..ні, Б..зе, С..нх, П..фагор, Ц..ркель, Д..нкар, Тіц..ан, Ч..мароза,
Ж..гмонді, Дікш..тар, Кваз..модо, Мур..льйо, Д..дро, Дж..нс, Гр..г, Ар..стотель, Ш..нкель,
М..страль, Абаш..дзе, Б..дструп, Кунік..да.
Ключ. З виділених букв повинно скластися закінчення вислову Ралфа Емерсона:
“Здатність бачити чудесне в звичайному — …”

Тест 18. Вставте у власних географічних іншомовних назвах пропущені букви и
або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Янг..базар, Ваш..нгтон, С..рія, Яр..лгач, Зар..а, В..нбург, Уок..ган, Кукуш..лі, Ель-
Дж..з, Г..бралтар, Акх..сар, Зугд..ді, Лейпц..г, Нючоп..нг, Ель-Кеб..рі, Очамч..ра, Баш.. .
Ключ. З перших букв повинен скластися вислів Сократа, який закінчується складом
“…ним”.

Тест 19. Запишіть власні назви російського походження в дві колонки: 1) зі
вставленою буквою і; 2) зі вставленою буквою и.
Гн..лорибов, Мечн..ков, Ахшар..мов, Ощ..пкін, Старост..н, П..сарев, Коров..н,
Азг..ров, Зворик..но, Кр..лов, Ч..рков, Чичер..н, Омел..ч, Яз..ков, Кірш..н, Скряб..н,
Княж..нський, Яблочк..н, Яш..н, Ж..гарево, Суббот..н, Стан..славськицй, Тимох..н,
См..рнов, Синиц..н.
Ключ. З других букв повинен скластися початок вислову Франсуа де Ларошфуко:
“…, той врешті-решт перестає бути щирим із самим собою”.

Розрізнення а та о

Голосні а та о вимовляються завжди чітко, не змішуючись. Проте в деяких словах трапляються вагання у вживанні цих голосних. Це зумовлене тим, що в давнину в нашій мові нерідко голосний а замінювався на о (Александр — Олександр, раб — робота) і рідше — навпаки.

У сучасній мові після задньоротових г, к, х перед наступним складом з а (він може бути й ненаголошений) виступає звук а: гарячий, гарячка, гарячкувати, гаразд, гараздувати, качан, качанистий, калач, кажан, хазяїн, халява, а також багатий і похідні. В іншому разі вживаємо голосний о: борсук, комиш, монастир, ота ман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, а також козак.

Тест 20. Слова запишіть у дві колонки:

1) із вставленою буквою а;

2) із вставленою буквою о.

Б..рсук, допом..гав, б..гач, к..зацтво, п..сол, г..няти, гр..ніт, сл..в’яни, ..таман, л..мати, зл..млене, ..брикос, б..гатослівність, см..олоскип, скр..єні, м..роз, х..зяїн, п..гон, п..гано, г..рячі.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися пислів’я.

Розрізнення о та у

Голосний о перед складом з наголошеним у або і (обидва голосні високого піднесення) у вимові наближається до у (тобто напружена задня частина язика підноситься трохи вище, ніж потрібно):

гоулубка, зоузуля, коужух, моуріг.

Сумнівний голосний звучить виразно, якщо на нього падає наголос — основний або побічний: голуб, зозулястий, кожушина, моріжок.

Суфікс -ова- (переважно в дієсловах), якщо від втрачає наголос, переходить в -ува-: нагодований — нагодувати, друкований — друкувати, риштовання — риштування, стовбоватий — стовбуватий.

У незапозичених словах виступає префікс су- (сусід, сузір’я, сутінки, супроводити), у запозичених із старослов’янської — со- (союз, собор).

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Інші матеріали з теми: