forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Уподібнення приголосних

Якщо свистячий і шиплячий, зубний д або т і свистячий, зубний д або т і шиплячий опиняються поряд, то наступний звук уподібнює собі попередній.

Свистячий перед шиплячим переходить у відповідний йому шиплячий, і це позначається на письмі: брязк + ати = “брязчати” → бряжчати; київськ + ина = “київсьчина” → Київщина; козацьк + ина = “козацьчина” → козаччина.

Проте на письмі це уподібнення не відображається в присвійних прикметниках (Парасчин [пара шчин]), у префіксах роз-, без-, з- (розчин [ро жчин], безжальний [беиж:а л΄ний]) та в дієприслівниках (виросши [ви рош:и]).

Шиплячий перед свистячим переходить у відповідний йому свистячий, але на письмі це не позначається: книжка — у книжці [кни з΄ц΄і], грушка — на грушці [гру с΄ц΄і], тичка — на тичці [ти ц΄:і], вчишся [учи с΄:а].

Зубні д, т якщо не випадають у вимові, то перед свистячими переходять у свистячі дз΄, ц΄, перед шиплячими — у шиплячі дж, ч (але на письмі це не відображається): сусідка — сусідці [сус΄і дз΄ц΄і], сусідчин [сус΄і джчин]; тітка — тітці [т΄і ц΄:і], тітчин [т΄і ч:ин].

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Інші матеріали з теми: