forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Поділ слова на склади. Правила переносу

Слова поділяються на склади.

Склад може утворюватися з одного або кількох звуків, серед яких обов’язково є голосний. Голосний звук становить основу складу. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Залежно від того, на який звук склад закінчується, склади бувають закриті і відкриті.

Відкритим називається такий склад, який закінчується на голосний звук: ко-си-ти,  ко-ро-ва.

Закритим називається склад, який закінчується на приголосний звук: кар-ний, сон-цем, вів-чар, свіч-ка, без-під-став-ний.

Склади бувають наголошені й ненаголошені.

Наголосом прийнято називати звукове виділення складу сильнішою вимовою.

Наголошеним називається склад, на який падає наголос, решта складів у слові називаються ненаголошеними: віл, по'-ле, ко-ра-бе'ль.

Основні правила поділу слів на склади

Якщо між голосними стоїть один приголосний, то він завжди належить до наступного складу

мо-ло-ти-ти,  

го-во-ри-ти,  

мо-ле-ку-ла,  

ве-че-ря, Су-ми  

Якщо між голосними є два приголосні чи більше, то звуки [й], [в], [р], [л], що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, які стоять після них,— до наступного

май-стер-ня,

вій-на, вов-на,

вов-чий,  вов-ки,

мор-квя-ний,

гір-кий, гіл-ка,

кіль-ка, вій-сько

Якщо другим приголосним є звук [й], [р] чи [л], то разом із попереднім він відходить до наступного складу

ло-влю, на-п’юсь,

му-дрість, зем-ля

Якщо між голосними стоїть кілька приголосних, то після наголосу один із них відходить до попереднього складу, а решта — до наступного

піз-но, міс-це,

віс-ник, гос-трий,

рід-ний

Якщо кілька приголосних стоїть після ненаголошеного складу, то всі вони, крім [й], [в], [р], [л], відходять до наступного складу

ве-сня-ний, 

ко-бзар,

зі-пхну-ти,

ро-зва-жа-ти

Приголосні [р], [л], [м], [н] після голосного перед приголосним також відносяться до попереднього складу

мир-ний, гіл-ка,

зір-кий, мам-чин,

мен-ший

сполучення [ст], [сп], [ск] належать до наступного складу незалежно від наголосу

ве-ре-ску, ра-до-сті

подвоєні і подовжені приголосні завжди відходять до наступного складу

зна-ння, навча-ння, сті-нний,  ка-мі-ння, во-ло-сся, бу-ття

інші звукосполучення після ненаголошеного голосного не розпадаються: віді-брати; а після наголошеного один з них відходить до попереднього, а решта до наступного складу

роз-чин, бать-ків

Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу

ли-стя, дру-жба

Два приголосні, перший з яких сонорний або дзвінкий, а другий глухий, належать до різних складів

біл-ка, вез-ти,

стін-ка, буд-ка

Три і чотири приголосні розпадаються після наголошеного складу, якщо кінцевим у них виступає шумний:

 і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: 

кіст-ка, роз-стріл

 

заздріс-ний, на-стрій, го-стрий.

У сучасному українському літературному мовленні складоподіл підпорядкований тенденції наростаючої звучності в межах складу, що зумовлює дію відкритого складу. У зв’язку з цим в українській мові переважають склади, які закінчуються голосними, вони, як найгучніші, утворюють вершину складу. Милозвучність нашої мови вимагає усунення груп приголосних у межах одного складу. Коли між складами виявляється збіг приголосних, то межа між складами повинна пройти так, щоб гучність звуків попереднього складу спадала, а наступного зростала.

Основні правила переносу

1) Не можна залишати на попередньому рядку або переносити в наступний склад, що складається з однієї букви. Тому принцип переносу за поділом на склади непридатний для слів типу: ї‑жджу, я-го-да (слід переносити: їж-джу, яго-да) тощо, а двоскладові слова типу: отит, їжа, ага, яма — ділити для переносу не можна ні в якому разі.

Залишати і переносити одну букву не можна: озе-ро (а не о-зеро), на-діяне наді-я). Не можна переносити такі слова, як: аїр, озер, осінь, упав, юність, ясень;

2) Не можна розривати сполучення йо, ьо: кур-йоз, сльо-за;

3) Не можна розривати буквосполучення дз, дж, якщо вони позначають один звук: за-дзвонити, хо-джу, бро-джу, ку-ку-ру-дза.

Якщо дж, дз позначають два звуки ([д] належить до префікса, [ж] або [з] — до кореня), то їх необхідно розділяти: під-жарити, від-знака, над-зви-чай-ний.

4) Не можна відокремлювати м’який знак і апостроф від попередньої букви: паль-ці, бур’-ян (а не па-льці, бур-’ян);

При переносі слів з апострофом та м’яким знаком як перший, так і другий залишаються у першому рядку: кон’-юнк-тур-ний, біль- ярд, міль-йон.

5) Не можна у складних словах відривати початкову букву другої основи: паро-плав, праце-здатний (а не пароп-лав, працез-датний); У складних словах, утворених злиттям двох основ, не можна відривати першу букву другої основи: мо-во-зна-вець (а не мо-воз-на- вець), лі-со-сму-га (а не лі-сос-му-га).

6) Не можна переносити ініціали, якщо прізвище залишилось в попередньому рядку і навпаки. Не можна відривати ініціали або інші скорочення від прізвища: І.Я.Франко, проф.Шевчук. Якщо ім’я по батькові чи інше слово, яке передавалось скорочено, написано повністю, то можливий перенос: Іван — Якович Франко, Іван Якович — Франко, професор — В. С. Іваненко;

7) Не можна розривати абревіатури і скорочення від слів, яких вони стосуються: ООН, ДАІ, ТУ-154, 20 кг, 3 км, 1994 р.;

Не відриваються скорочені умовні позначення фізичних та математичних величин від цифрового значення: 8 га, 10 кг, 2009 р.

8) Не можна розривати умовні скорочення, що пишуться через дефіс або складаються з кількох слів: вид-во, л-ра та ін.

9) Слово, що складається з одного складу, переносити не можна.

10) Не розриваються односкладові префікси: від- бір (а не ві-дбір), роз-брат (а не ро-збрат).

Зверніть увагу! Правила складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів із рядка в рядок та поділу їх на морфеми. При технічному переносі часто відступають від правил складоподілу на користь морфемної структури слів.

Поділ на склади / Поділ на морфеми / Перенос

Най-ме-ння        /  на-йм-енн-я       /  на-йме-ння

Сьо-го-дні          /   сьог-о-дн-і        /    сьо-го-дні

Пі-ді-бра-ти       /     піді-бр-а-ти     /  пі-ді-бра-ти

Пі-во-стро-ва     /   пів-остров-а      /   пів-ост-ро-ва

О-пе-ньок        /    о-пень-ок         /      опе-ньок

У слові стільки складів, скільки є голосних звуків: ру-ка, до-ро-га.

Якщо збігаються підряд два або більше приголосних, то їх розділяємо
так, щоб до попереднього складу відходив звук, у якому є більше голосу, ніж
у наступному: книж-ка, сон-це, вер-ба. Якщо збігаються підряд два зімкнені,
то їх, як правило, відносимо до різних складів: рід-ний, ко-рот-ко, річ-ка. В
іншому випадку всі приголосні відходять до наступного складу: се-стра, ви-
шня, му-жність.

Слова з рядка в рядок переносимо так, як ділимо їх на склади. Але не можна:

1) залишати й переносити одну букву; тому не можна поділити для переносу такі слова, як юнак, явір, око, олія, Азія тощо;

2) розривати дз, дж, якщо вони позначають один звук: хо-джу, ра-джу, ку-ку-ру-дза; і навпаки: від-жи-ти, під-жива, від-зна-ка;

3) у складному слові відривати від другої частини букву, якщо вона не становить складу: не можна переносити “однод-нівка”, треба одно-днівка; не можна “триз-мінний”, треба три-змінний тощо;

4) розривати буквені й звукові абревіатури: НАТО, УНІАН, ЧАЕС, МЕГАТЕ;

5) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: 2007 р., 10 км, п.Петренко, Т.Г.Шевченко.

Інших заборон для переносу слів немає.

Тест 12. Випишіть слова в три колонки:

1) ті, яких не можна розривати для переносу;

2) ті, при переносі яких у першому рядку можна залишати дві перші букви;

3) ті, при переносі яких у першому рядку можна залишати три перші букви.

Армія, орел, умію, одуд, ґудзик, приступ, іти, село, обмию, оазис, крісло, згин, яма, раджусь, ящик, об’єм, збуджене, око, саджанці, околот, вздовж, отвір, ясно, дзвін, оса, зумію.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися вислів М.Рильського.

Інші матеріали з теми: