forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Правила фонетичної транскрипції

Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

Голосні звуки: [а], [е], [и], [і], [о], [у].

Голосні звуки можуть бути ненаголошеними й наголошеними. Наголошені голосні вимовля- ються чітко і ясно, як правило, не викликаючи труднощів у написанні.

Приголосні звуки: [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з'], [ш], [с], [с'], [г], [х], [дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц'], [в], [й], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'].

За участю голосу та шуму приголосні поділяються на

- дзвінкі (творяться за допомогою гoлосу та шуму) та

- глухі (творяться за допомогою лише шуму) звуки.

В українській мові

20 дзвінких звуків: [г], [ґ], [д], [д'], [з], [з '], [ж], [дз], [дз'], [дж], [б], [л], [л '], [м], [н], [н'], [в], [р], [р'], [й], а

12 глухих звуків: [х], [к], [т], [т'], [с], [с'], [ш], [ц], [ц'], [ч], [п], [ф].

Більшість дзвінких і глухих звуків в українській мові є парними:

[г] — [х], [ґ] — [к], [д] — [т], [з] — [с], [ж] — [ш], [дз] — [ц], [дж] — [ч], [б] — [п].

Не мають пари звуки [ф], [л], [м], [н], [в], [р], [й].

Також приголосні звуки розрізняються за твердістю й м’якістю вимови:

твердих приголосних 22, м’яких 10.

Більшість твердих і м’яких звуків є парними:

[д] — [д'], [т] — [т'], [з] — [з '], [с] — [с'], [дз] — [дз'], [ц] — [ц'], [л] — [л'], [н] — [н'], [р] — [р'].

Не має пари серед твердих звук [й].

М'які приголосні звуки: [й], [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н], [р] - позначаються в транскрипції рискою зверху.

Увага: Приголосний [й] завжди є м'яким, тому скісної рисочки біля нього писати не треба.

Крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників.

Вони називаються пом’якшеними. Ці звуки в транскрипції позначаються знаком "апостроф".

Пом’якшені приголосні звуки:'], [п'], [в'], [м'], [ф'], [ж'], [ч'], [ш'], [дж'], [Ґ'], [к'], [х'], [г']

Фонетична транскрипція — це запис усного чи писемного мовлення (за допомогою букв і спеціальних знаків) із метою точного відтворення звукового складу слова на основі звукового принципу.

Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.

Спеціальні знаки транскрипції

*шкільна програма не вимагає розрізняти певні особливості вимови, отже транскрипція спрощена:

звуки [ ĭ ], [j] - позначаємо [й],

звуки [ў], [в] - позначаємо [в].

 Зразки запису слів у фонетичній транскрипції:

Записуючи слово фонетичною транскрипцією, слід дотримуватися таких вимог:

- у фонетичній транскрипції усі слова пишуться з малої букви;

- кожна буква повинна вживатися тільки для позначення одного звука;

-  кожен звук повинен позначатися завжди однією й тією самою буквою;

- різні відтінки одного й того самого звука передаються діакритичними знаками, які ставляться над буквами, під буквами або збоку від них;

- у фонетичній транскрипції не позначаються букви я, ю, є, ї, ь та знак апострофа.

- Букви Я, Ю, Є на початку слова, після голосного, після м’якого знака й апострофа передають два звуки: [йа], [йу], [йе]:

п’ять — [пйат'], б’ють — [бйут'], п’є — [пйе]; єнот — [йенот], ялинка — [йалинка], юність — [йун'іс'т'], двадцять тисяч льє — [л'йе],
маяк — [майак], дієта — [д'ійета];

- Букви Я, Ю, Є у позиції після приголосного передають один звук і м’якість попереднього приголосного [а], [у], [е]:

буряк — [бур'ак], людина — [л'удина].

- Буква Ї – завжди позначає два звуки [йі]: їжак — [йіжак], гаївка — [гайівка], під’їхати — [п’ідйіхати].

- Буква Щ завжди дає два звуки [шч]: щасливий — [шчасливий], хрещений — [хреишчений], щука — [шчука].

- Буквосполучення дж та дз позначають два звуки, якщо д належить до префікса: [п’ідзв’ітний], [п’ідживлеин':а].

- Буквосполучення дж та дз позначають один звук, якщо обидва належать до кореня: [бджола], [дз'в’ін] - дужка над дж, дз.

- М’який знак звука не позначає, а передає м’якість попереднього приголосного: льон — [л'он], промінь — [пром’ін'], здається — [здайет'с'а].

- На м’якість попереднього приголосного вказують букви і, я, ю, є: [м’істо], [св’ато], [л'ул'ка], [л':ец'а].

- Подовження або подвоєння приголосного звука у фонетичній транскрипції позначається двома крапками: обличчя — [облич’:а], піддашшя — [п’ід:аш’:а], від’їжджати — [в’ідйіж:ати].

- На стику глухих і дзвінких приголосних, м’яких і твердих приголосних, приголосних різних за місцем і способом творення відбувається уподібнення, яке передається у фонетичній транскрипції: з-поміж — [спом’іш], умиваєшся — [умиевайес':а], милуєшся — [миелуйес':а].

- Дзвінкі приголосні звуки завжди вимовляються дзвінко в кінці та в середині слова: народ [народ], гриб [гриб], дудка [дудка], ніжка [ніжка].

Виняток становить [г], який перед [к], [т] змінюється на [х]: легко [лехко], вогко [вохко], нігті [ніхті], кігті [к’іхті].

 

Правила транскрипції

1. У транскрипції використовуються лише малі літери.

2. Слово, що транскрибується, береться у квадратні дужки: [].

3. Букви я, ю, є позначаються звуками [йа], [йу], [йе] при роздільній вимові і звуками [а], [у], [е] при пом’якшенні попереднього приголосного: [йурта], [с'аjво].

4. Буква ї в транскрипції позначається [йі]: [йіжа].

5. У транскрибованому слові обов’язково ставиться наголос.

6. Для позначення м’якості приголосного звука використовується знак м’якості [ '] риска.

7. Для позначення напівпом’якшених приголосних у позиції перед і або я, ю, є (без роздільної вимови) використовується знак напівпом’якшення [’] кома зверху.

8. Довгий звук (на письмі відтворюється подвоєнням букв) у транскрипції позначається двокрапкою [н:].

9. Дужка над звуками [дж], [дз], [дз'] означає злиту вимову, тобто перед нами три звуки, а не шість.

10. При наближеній вимові ненаголошеного голосного звука використовують позначення типу [ие ]. Такий запис означає, що звук [и] в ненаголошеній позиції наближується у вимові до [е].

Фонетичний словник онлайн тут (це зразки фонетичної транскрипції слів, приклади фонетичного розбору, транскрипція онлайн)

Додати коментар


Захисний код
Оновити