forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Іван Котляревський

Був Іван Петрович Котляревський людиною середнього зросту, плечистий, сильний, мав чорні очі.

Жив одинаком, без родини, вів досить скромне життя. Вдома приймав тільки невеликий гурт приятелів. Мав бібліотеку, де були латиномовні твори класичних авторів і французькі книжки псевдокласичної доби, романи Вальтера Скотта і Фенімора Купера. Особливо любив Котлярев­ський знаменитого «Дон Кіхота» Мігеля де Сервантеса, якого читав у російському перекладі.

Працюючи попечителем Полтавського благодійно-лікувального за­кладу, Котляревський допомагав бідним і приниженим. Дім його був відомий кожному нужденному чоловікові. У пам’яті сучасників письмен­ник лишався привітною, доброю людиною. Мова його була яскравою, пересипаною народними прислів’ями й приказками. Глибоко знав українську історію, народний побут, поезію. З ним підтримували зв’язки, користувалися його порадами відомі вчені, письменники, серед яких — і Микола Гоголь.

Перші три частини «Енеїди» Котляревського з ’явилися на світ 1798 р. у Петербурзі, а повністю поема була видана в Харкові 1842 р. Суть її була не в пародіювання «Енеїди» Вергілія, а в тому, що автор нагадував українцям про славне минуле козацької доби.

За словами І. Франка, «тільки від часу Котляревського українське письменство приймає характер новочасної літератури, стає чимраз ближ­ че до реального життя, чимраз відповідніше до його потреб». (З Інтернет-джерел, 180 слів)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Інші матеріали з теми: