forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

«Посаджу коло хатини і яблуньку, і грушеньку…»

Звичайне, нічим не примітне собі дерево. Але чи так це? Хіба не від поваги до нього оспіване воно в піснях і художній літературі? Пам’ятаєте Шевченкове: «Посаджу коло хатини і яблуньку, і грушеньку…»?
Садили їх усюди: біля хат і на городах, обіч вулиць та битих шляхів. Самостійно зростали вони у лісах і серед полів.

За давнім народним звичаєм, вважалося великим святотатством зрубати чи викорчувати дичку. І в цьому також глибока повага до неї, груші.
Прекрасне, я б сказав, унікальне це дерево за будь-якої пори. Пригляньтеся весною до лісової красуні: струнка й недоторкана, вона пишно спалахує ніжним суцвіттям. Зеленаві, із яскравим відлиском, її листочки кучерявлять крону навіть за найбільшої спеки. А скільки принади в тугеньких плодах і якими барвами, неповторними кольорами радує вона наш зір восени! А як любить це дерево птаство! Придивіться пізньої осені, коли опаде листя, скільки в густих гіллях шапкує кубелець!.. (за В. Скуратпівським; 142 сл.).

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Інші матеріали з теми: