forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Черешня в житі

У неділю мама з татом приїхали з Лисянки і привезли мені новесенького картузика-семиклинку. Татові пошили костюм, а з клинців, які зосталися, вийшло два картузи — йому і мені. І такою любою та гарною була мені та обнова!
Я тут же зодягнув картуза і подався до ставка. Там завжди бовталася дітвора, то хай побачить, що в мене на голові не якийсь там «оладок», а коверкотовий картуз.
На вулиці мене перестрів Толя Оверко. Раніше він ніколи не товаришував зі мною, був років на три старший, а тут підійшов перший, як рівний до рівні. Видно, в картузі я подорослішав.
— Здоровий зноси та в кращий вберися! — сказав Оверко.
— Спасибі.
Він, не питаючись, зняв з мене картуза й наміряв на себе. Насилу нацупив його на свою головешку, у мене аж тенькнуло серце: розтягне. А потім ще покрутив у руках, прискалив хитреньке око й сказав сам до себе:
— Підійде.
— На що?! — вигукнув я і вихопив у нього обнову.
Оверко злодійкувато роззирнувся довкола, а тоді зашепотів, хоча поблизу нікого не було:

— У Яги пристигла черешня. Сам бачив, як червоніє на вершечку.
— Не може бути,— сказав я, передчуваючи щось лихе.
— Сам бачив,— повторив Оверко і ще раз оглянувся навсібіч.— Може, зарвемося? Повний картуз нашелепаємо.
— Ні,— похитав я головою.— Переведемо, він же новий.
— Так би й сказав, що Яги боїшся, а то... — Оверко глянув на мене, як на слимака.
— Не боюся! — вигукнув я ображено, бо це таки була правда — Яги я боявся.
Худюща, зігнута, як ключка, жила баба самотиною край вигону в маленькій хатині. На подвір’ї у баби росла всяка всячина: бугила, любисток, глуха кропива, дереза,— видно, їй було байдуже до всього того, то вона й не чепурила своє обійстя. І не мала баба ні дітей, ні онуків. Може, єдине, що вона мала,— це черешню, та й та, ніби цураючись баби, росла далеко від хати, майже в кінці городу.
Страшною і таємничою була ця баба, того ми й прозвали її Ягою. Отож хай їм грець, тим черешням. Але ж і боягузом не хочеться виглядати перед Оверком. Картуз же на мені, як у дорослого дядька.
— Рушили? — наполягав Оверко.
— Та...
— Макуха.
— Я картуза не дам.
— Добре, не даси. Так наїмося, і все.
— Вони ще зелені,— хапався я за соломинку. Здавалося, Оверко брав мене з собою лише для того, щоб, коли доведеться тікати, Яга вхопила мене. Він-бо прудкіший.
— Ні, ти страхопуд,— безнадійно зітхнув Оверко, і те зітхання мене доконало. Якби він сказав це злостиво, я б образився і пішов до ставка. А так...
— Стиглі, кажеш?
— Якщо зелені, повернешся назад.
І за кілька хвилин ми вже кралися поза городами до володінь баби Яги. Ген вона, черешня. Росте в житі. На вершечку дерева, справді, червоніли ягоди.
— За мною,— шепнув Оверко і кинувся до черешні, лишаючи в житі слід. Він, мов кішка, видерся на дерево, а за хвилю, не пам’ятаю вже як, опинився біля нього і я.
Черешні були гіркими. Видно, ще не достигли, хоча вже й почервоніли. А може, мені так здавалося, бо хіба розсмакуєш, коли твоя душа в п’ятах? Як би там не було, але черешні гірчили, і я вже хотів сказати про це Оверкові, щоб швидше дати драла. Та раптом мене батогом урепіжив його крик:
— Яга!
Оверко грудкою впав у жито, і за ним тільки смуга лягла. Я й собі стрибнув з черешні, і тут сталося найстрашніше. Мій картуз зачепився за гілку, злетів з голови й повис на черешні...

Роздумувати не було коли. Щось набагато сильніше, ніж жаль за картузом, підхопило мене і понесло вслід за Оверком. Жито перевеслами хапало мене за ноги, я падав, котився, схоплювався і знову мчав куди очі бачать...
Зупинився аж у Карашовій балці, звідки не видно було й села, і тільки тоді відчув, як мені гірко. Додому хоч не з’являйся (За В. Шкляром, 632 сл.).

Виконання завдань тестового характеру

1. Від чийого імені йдеться розповідь у тексті?
А Від імені автора;
Б від імені батька хлопця;
В від імені самого хлопця;
Г від імені Толі Оверка.

2. Скільки дійових осіб бере участь у подіях, що описуються в тексті?
А Дві;
Б три;
В чотири;
Г п’ять.

3. До якого жанру мовлення належить прочитаний текст?
А Стаття;
Б нарис;
В оповідання;
Г замітка.

4. У який день тижня відбуваються події?
А Вівторок;
Б четвер;
В субота;
Г неділя.

5. На скільки років Толя був старший за товариша?
А На два роки;
Б на три роки;
В на чотири роки;
Г на п’ять років.

6. Куди подався хлопець, коли батьки привезли йому обнову?
А На річку;
Б на ставок;
В на стадіон;
Г на вулицю.

7. Чому баба Яга «не чепурила своє обійстя»?
А Їй не вистачало часу на це;
Б їй було важко доглядати за ним;

В вона дуже сильно хворіла;
Г їй було байдуже до всього того.

8. З ким порівнює автор Толю, коли той «дерся на черешню»?
А Мавпою;
Б ведмедем;
В кішкою;
Г черепахою.

9. Який фразеологізм не вживається в тексті?
А Накивати п’ятами;
Б куди очі бачать;
В душа в п’ятах;
Г дати драла.

10. Який художній прийом використаний автором у реченні Може, єдине, що вона мала,— це черешню, та й та, ніби цураючись баби, росла далеко від хати, майже в кінці городу?
А Гіпербола;
Б уособлення;
В епітет;
Г метафора.

11. Розташувати пункти плану відповідно до послідовності викладу думок у тексті.
1) На черешні.
2) Зустріч з Толею Оверком.
3) Втеча.
4) Батьки привезли синові нового картуза.
5) У Карашовій балці.
6) Страшна й таємнича баба Яга.
7) По дорозі до володінь баби Яги.

12. Дати власну оцінку прочитаному.

Ключ

Номер завдання Правильні
відповіді
Кількість балів
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

В
А
В
Г
Б
Б
Г
В
А
Б
4, 2, 6, 7, 1, 3, 5

 

1
0,5
0,5
1
1
1
1
1
1
1
1
2