forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

А хмари мчать через Андріївську церкву, як і колись

Кияни знають, що від Сінного базару, а також через подвір'я будинків парного боку Житомирської вулиці можна потрапити на край урвища, з якого біжать униз стежки на Поділ. Золотої осені тут дуже гарно, тихо, ніхто б зроду не сказав, що близько велике місто: під горою з'явилися садки, у долині мирно розта­шувалися подвір'я нащадків славних колись кожум'яків, гончарів, дегтярів та інших не дуже привілейованих ремісників, відтиснутих до Дніпра в ці яри більш багатими цехами. А ось перед нами висо­кий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Коли сісти на цьому місці, очей не відведеш од церкви Андрія, збудованої архітектором Растреллі — так вона мило підноситься над Дніпром. Над нею мчать швидко розметані хмари, важко позбу­тися відчуття, що будова не рухається й не пливе кудись за Дніпро.

З-за славної широкої ріки на цей високий берег долітає запах лісів, вони синіють у глибокій далечі, і здається згори, що то море бузкове й імлисте переливається за обрій. А хмари мчать через Андріївську церкву, як і колись.

161 слово

За Ю. Яновським

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Інші матеріали з теми: