forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Андрійко і вовк

Вовк уже не котився – його котив вітер. Його закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився за неї зубами, але вітер відірвав вовка і від неї. Його котило на вогні невеликого виселка, і він нічого не міг удіяти: тільк-но ставав на зневилені лапи, як вітер здував його і робив своє…

Знайшли вовка льотчики. Вранці капітан Петро Лях  біг на фіззарядку і за щось зачепився. Впав, витрусив сніг з-під майки, придивився – собака.

- Хлопці, чий собака? – гукнув Петро своїм товаришам.

- Де?

- А ось, замерз.

 Льотчики чобітьми повідкидали з вовка сніг.

- Цуценятко – слава Богі! – сказав Петро. – Щось змахує на вовка. Андрійку!

 Прибіг Андрійко Лях, став на коліна, придивився і прошепотів:

- Вовк! Тату, це вовк! Не канадський, не кордільєрський, а наш степовий вовк!

- Замерз, бідолаха… Чи, може, вбили? Але хто? – звернувся Петро до товаришів. – Добре, побігли на зарядку, потім розберемося!

      Льотчики побігли на спортивний майданчик. Андрійко схилився над сіроманцем, відгорнув йому сніг від пащі – під пащею сніг трохи відтанув.    Андрійко підняв вовчу голову і закричав:

-            Тату! Вовк живий!

  Доки біг тато з товаришами, Андрійко потягнув вовка до гаражів.

-  Тату, розпалюй плитку в гаражі, я його тягну… Він дихає…

- Не тягни! Покинь, бо може вкусить, - крикнула од порога Андрійкова мати.

- Не вкусить! Він непритомний. І, видно, голодний, глянь, які ребра, тому й прийшов до нас при такому вітрі та при зимі, - Андрійко заволік Сіроманця в гараж, підстелив під нього стру куфайку. Петро Лях нагримав на сина:

- Не підходь до нього!  Якщо вовк, то нехай буде вовк.  А ти не підходь!  Хай полежить до вечора, може, одійде.

  Петро Лях розпалив плитку. Його товариші льотчики миттю збили в кутку гаража  вовкові клітку, принесли м»яса й води.  Потім Андрійків тато з товаришами пішли до своїх зелених машин.

…Минули дні, і не раз можна було бачити сіроманця  в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко лях  накатається на лижах з однокласниками.  Хлопчики гасали навколо вовка, перекидались, падали, виходило часом  не без бійки та сліз: тоді Сіроманець подавав голос, і вся ватага рушала за ним снігами у виселок  додому.

Льотчики видовбали ломами в мерзлій землі Сіроманцеві  яму під лісосмугою, вкрили її соняшничинням, і він став там жити, аби не нюхати бензину в гаражі.  Їсти йому приносили, та він тепер і сам добував дещо в полях, щоб не засиджуватись.

Невдовзі трапилася пригода. Після обіду Андрійко взяв лижі і пішов у степ. Стемніло. Але хлопця все не було. Мати оббігала всі будинки – нема.  А тут почалася заметіль.

Петро Лях, як птах проти бурі, заточуючись і провалюючись в темно-білі снігові вирви, подався до лісосмуги, до вовчого пристановиська.

Вітер розніс соняшничиння, яма завалена снігом, вовка не було.

У цей час вовк  тягнув Андрійка за комір. Вітер  підганяв їх  на снігових белебнях, але як тільки вони скочувалися в яр – отут Сіроманцеві доводилося похекати та попріти. Тоді вовк закидав Андрійка собі на спину, розсував грудбми свіжий сніг, лапи  ставали на твердіше, і вони просувалися до висілка. Андрійко обнімав вовка урками й ногами, щоб не зсуватися, щоб вовкові було легше.

Льотчики з ракетницями й ліхтарями вийшли за лісосмугу, але що побачиш у кьому сніговому ревінні?

Вовк  поклав Андрійка на сніг і почав рити в снігу яму. Вирив яму, зсунув туди Андрійка і сам ліг біля нього. Почувши постріли ракетниці, він вискочив з ями й завив. Так він не вив ще ніколи. Він усе своє життя завивав з голоду або з горя. Тепер у його завиванні була надія і радість.

Андрійків тато й льотчики поскидали з себе кожухи, щоб легше було бігти, й кинулися на вовчий голос. Коли вони підбігли, знесилений вовк лежав на снігу. На його спиін лежав Андрійко (За М.Вінграновським; 600 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Вітром вовка закотило у:

          А поле;

          Б степ;

          В ліс;

ü Г лісосмугу.

2. Змерзлого вовка знайшли:

          А солдати;

ü Б льотчики;

          В спортсмени;

           Г лісники.

3. Що вовк живий, Андрійко зрозумів із того, що:

          А він ледь помітно дихав;

          Б поворушився;

ü В  під його пащею відтанув сніг;

          Г з його очей викотилася сльоза.

4. Андрійко самотужки потягнув вовка до:

          А хати;

          Б сараю;

          В клуні;

ü Г гаража.

5. Видужавши, сіроманець оселився у

          А гаражі;

          Б сінях;

ü В викопаній для нього  ямі під лісосмугою;

          Г виритій ним норі під корінням дереаа.

6. Андрійко та Сіроманець потрапили:

          А під зливу в лісі;

          Б у викопану мисливцями яму;

          В в ополонку на річці;

ü Г у заметіль у степу.

7. Потрапивши у скруту, вовк:

          А покинув Андрійка, щоб урятуватися самому;

ü Б тягнув Андрійка то за комір, то на спині;

          В ніс Андрійка перед собою, ухопивши зубами за одяг;

          Г котив хлопця перед собою.

8. На пошуки хлопця люди вирушили з:

ü А  ракетницями та ліхтарями;

          Б  ракетницями й рушницями;

          В  ліхтарями та палицями;

          Г  ліхтарями й лопатами.

9. Вовк вирив у  снігу яму, щоб

          А закопавши хлопчика, позбутися його;

          Б залізши в яму, лягти під хлопчика й перечекати заметіль;

ü В затуливши від вітру й морозу, зігріти хлопця;

          Г хлопчик у ямі дочекався, поки вовк приведе людей.

10. Коли підбігли люди, Андрійко

          А сам лежав у ямі;

          Б лежав біля ями поруч із вовком;

          В лежав у ямі поряд з вовком;

ü Г лежав на спині вовка.

11. Головна думка опрацьованого уривка така:

        А засудження людської необережності;

         Б схвалення дружби людей і диких звірів;

ü В ствердження того, що милосердя породжує милосердя;

          Г засудження неуваги батьків до своїх дітей.

12. Підтвердженням того, що дружба з хлопчиком змінила вовчу натуру, є те, що:

         А хижак оселився в ямі за лісосмугою;

          Б вовк супроводжував хлопця на прогулянках;

          В вовк перестав боятися людей;

ü Г у його завиванні вперше бриніла надія на порятунок дитини й радість.

Додати коментар


Захисний код
Оновити