forkredit.com | swedtalk.com | | finntalk.com

Осінній шум

Ще звечора землю оповив їдкий холодний туман, що про­бирав до кісток і вганяв у дрож. Отже, чекай на морозну ніч. І ранній завчасний морозенко таки добре попорався протягом ночі: настелив трави, густо побілив памороззю засохлі дерева, прихопив ще зовсім зелене листя.

Вийшов уранці Оксен і завмер: пожухле за ніч листя з ти­хим шелестом опадало на землю, лягало покорченими долонь­ками догори, наче все ще просило хоч краплинку тепла, хоч крихітку ласкавого сонця. Не було ні вітру, ні жодного поруху, а листя падало й падало, зривалося з верховіття. І вже ціла злива, чорно-зелений сумний водограй проливався на землю.

Дерева оголялися на очах: щойно стояли в листі, а глянув через якусь хвилину - уже голі. Тільки поодинокі листочки з усіх сил чіпляються за віття, намагаються втриматися до сонця.

Особливо зворушила Оксена молоденька осика: скинула покірно зелену сорочку, простелила її біля ніг та й стоїть гола-голісінька, тремтить худеньким тільцем на морозі.

Той глухий шум, невпинний той шелест переслідував Оксена й тоді, коли він повернувся в хату.

(161 слово)  

                                          За А.Дімаровим

Додати коментар


Захисний код
Оновити